Видатні люди села - це вихідці з нашої школи!

Доліба Микола Михайлович

У с.Яблунів Гусятинського району, Тернопільської області в сім’ї вчительки Ганни Іванівни і зоотехніка Доліби Михайла Івановича19 грудня 1959 року народився Миколка. Зростав допитливим, спокійним, розсудливим хлопчиком. Його цікавило все, що відбувається в природі. Будучи учнем п’ятого класу, хлопець почав вивчати ботаніку. І тут все почалося. Згодом вчителька біології, класний керівник Чеверда Оксана Петрівна побачила зацікавленість хлопця всім живим, пропонувала йому багато додаткової літератури, давала все нові дослідницькі завдання.

/Files/images/tom8-0414.jpg

Учневі вдалося вступити у дворічну заочну фізико-математичну школу при Львівському національному університеті ім. Івана Франка. Закінчивши її на відмінно, він одержав запрошення для подальшого навчання на механіко-математичний факультет даного вузу. Та любов до природи, можливість вивчати живу клітину, процеси, що в ній відбуваються – визначили подальшу долю випускника Яблунівської загальноосвітньої середньої школи Доліби Миколи Михайловича, нагородженого золотою медаллю.

У 1977 році, склавши успішно вступні іспити, Микола стає студентом біологічного факультету Львівського національного університету ім. Івана Франка по спеціальності фізіологія людини і тварини. Навчання давалось йому легко. Вже з I курсу Микола почав займатися в науковому гуртку кафедри, проводив досліди з використанням препаратів, їх дію на організм білих щурів та морських свинок. Саме ці тваринні організми мають близькі до людського фізіологічні властивості. Тому вплив різних реагентів на органи цих тварин дає можливість зрозуміти, якими способами можна лікувати їх захворювання. Студент і зацікавився такими дослідами.

У 1982році Микола закінчує Львівський університет на диплом з відзнакою, одержує направлення в аспірантуру. В 1986році Микола Доліба захищає дисертацію на здобуття вченої ступені кандидата біологічних наук на тему: «Холінергічна регуляція транспорту іонів кальцію, окислювального і субстрактногофосфорилювання в мітохондріях печінки і підшлункової залози»

Досліджувався механізм дії сщетилхоліну на енергетичний обмін в секреторних клітинах і їх мітохондріях. Одержані результати використовувалися для розробки корекцій патологічних станів, які виникають в травних залозах.

Через рік Микола Михайлович повертається на Україну, вступає в докторантуру. Він читає лекції на біологічному факультеті, відповідає за наукову роботу.

У 1993році Доліба Микола Михайлович подає автореферат на тему : «Холінергічна регуляція енергетичного обміну в міокарді і травних залозах», успішно його захищає і одержує науковий ступінь – доктор біологічних наук. Результати досліджень були впроваджені в учбовий процес, використовувалися в наукових дослідженнях Львівського університету, Інституту біології та хімії ім.О.В. Паладіна.

Все це є результатами наполегливої праці вченого. Після захисту дисертації йому пропонують посаду декана зооветеринарного інституту і одночасно – працювати науковим співробітником Пенсильванського університету.

Але Микола Михайлович прагне досліджувати все нове і нове у тваринних і людських організмах, тому разом з сім’єю вирушає в США. Працюючи закордоном на сучасному обладнанні, він здійснює велику кількість досліджень, які стають надбанням не тільки держави, де він перебуває, але й інших країн, в тому числі України.

З 1994 року Микола Михайлович Доліба – професор Пенсильванського університету, директор відділу, що займається питанням лікування цукрового діабету. Основні зусилля спрямовані на розробку нових методів лікування цукрового діабету, зокрема пошук і тестування нових антидіабетичних препаратів. Бере участь у проекті з пересадки острівків підшлункової залози хворим на цукровий діабет, досліджує метаболічні зміни вB – клітинах підшлункової залози за умов пошкодження АТФ-чутливих калієвих каналів плазматичної мембрани, що призводить до гіпоглікемії. В 2001 році одержав нагороду від Американської Діабетичної Асоціації. та член управи Української Вільної Академії Наук Америки, член Міжнародного біофізичного товариства, Американської діабетичної асоціації та Міжнародної асоціації «Ядерний магнітний резонанс в медицині». З 2005 року президент доброчинного фонду «Товариство Прихильників Львівського Університету» в США, метою якого є фінансова підтримка наукових проектів в Україні. Як не прикро, але сьогодні народна приказка «Нашого цвіту - по всьому світу» є дуже актуальною. Дійсно, багато талановитих, працьовитих українців далеко за межами своєї держави.


Лукавий Євген Теодозійович

Лукавий Євген Теодозійович народився 17 квітня 1961р. у сім’ї Теодозія та Йосипи Лукавих. З 1967 по 1978 рік навчався у Яблунівській середній школі. Закінчив на відмінно. Саме вміння працювати над здобуттям нових знань, дало можливість юнакові пройти шлях від рядового рятувальника до генерал – майора служби цивільного захисту./Files/images/20130702171206.jpg

У 1982 р. закінчив Львівське пожежно – технічне училище МВС СРСР, спеціальність – протипожежна техніка і безпека, кваліфікація – пожежний технік.

Генеральські погони Євген Теодозійович одержав у серпні 2009 року з рук міністра МНС В.Шандри та першого заступника Глави Секретаріату Президента Ю.Єханурова.

Під керівництвом Є.Т.Лукавого Управління МНС України в Тернопільській області є одним із найкращих в державі, адже Євген Теодозійович не тільки вмілий керівник, але й дбайливий господар: про це свідчать факти: оновлення автомобільного парку: пожежні автоцистерни: автомобіль оснащений новітнім обладнанням, яке здатне суттєво підвищувати боєздатність підрозділу.

Даний аерочовен, завдяки унікальним конструкціям, здатен рухатися по воді, мілководдю і навіть на короткій відстані сушею. Це робить його надзвичайно цінним і універсальним помічником для підрозділів МНС, як під час ліквідації наслідків негоди у весняно – літній період, так і для рятування людей на кризі водойм взимку.

Сьогодні до послуг працівників райвідділів МНС просторі кабінети, зручні караульні приміщення, рем пости, кімнати прийому їжі, душові. Для бійців пожежно - рятувальної служби створюються всі умови для тренування, служби та відпочинку, що, безумовно, здатне суттєво підвищити якість роботи підрозділів.

І ще одне дуже важливе завдання визначив для себе Євген Теодозійович: залучення до своєї справи школярів, які виявляють інтерес до пожежно – рятувальної справи.

Влітку у с. Скоромохи Бучацького р-ну протягом трьох тижнів діє табір «Вогнеборець», який збирає більше півсотні дітей працівників ГУМНС України в Тернопільській області та Дружин Юних Пожежників.

Школярі не лише активно відпочивають, але і здобувають практичні навики з профілактики гасіння пожеж, розвивають гуманізм, сміливість та витривалість, позаяк, щоденно для них проводяться різноманітні ігри, екскурсії, туристичні маршрути і навчально – тренувальні збори на різноманітну тематику.

І за усім цим всім стоїть порядність, гуманність, відповідальність мого односельчанина Є.Т.Лукавого.

…У вирішенні поточних проблем, відповідях на все нові і нові виклики, у вже звичних нарадах, перемовинах, з’ясуваннях причин та наслідків певних ситуацій минув іще один день рятувальника за покликанням Євгена Теодозійовича Лукавого.

Я надзвичайно пишаюсь тим, що одним із тих, хто живе з Україною в серці є мій земляк Євген Лукавий – щирий, чесний, патріот, інтелектуал, професіонал своєї справи, глибокопорядний та високоморальний громадянин, будівничий української держави , утверджувач її суверенітету та соборності, який крок за кроком ішов до мети.

Начальник Держслужби України з надзвичайних ситуацій Тернопільщини – генерал-майор служби цивільного захисту Євген Лукавий подав рапорт за власним бажанням в кінці квітня 2014 р.

Дивлячись на життєвий шлях, можна абсолютно ствердити, що досягнуто неабияких професійних висот та зроблено чимало добрих справ. Він впродовж 19 років очолював пожежно-рятувальну службу області та зробив великий вклад у її розвиток. Перебуваючи на заслуженому відпочинку, він і тепер завжди життєрадісний та сповнений енергії, активно пропагує славетні героїчні та трудові традицій пожежної охорони, робить вагомий внесок у виховання молоді та власним прикладом підтверджує, що пожежно-рятувальну службу обирають за покликом серця.


Бандурка Іван Петрович

Не можна не відзначити талановиті руки, добре серця, молодечу звитягу.

/Files/images/P6141248.JPG

члена НСЖУ, кандидата у НСПУ – Іван Петрович Бандурка. Вчитель-філолог, письменник, краєзнавець і громадський діяч.

Мати Марія та батько Петроподарували його світові 16 січня 1954 року. Ця селянська сім'я прищепила йому любов до хліборобської праці, виховувала у світлі християнської моралі, поваги до старших людей, традицій українського народу. Поштовхом до творчого злету стали слова його дідуся Журавля Ілька: «Якщо дехто співає осанну винахідникові сірників, а інші – колесові, плуга, сапи чи електричної лампочки, то я низько схиляю голову перед тими, хто подарував нам писемність і книгу».

Іван після закінчення Яблунівської середньої школи у 1971 році поступив на перший курс Івано-Франківського педінституту імені В. Стефаника, який закінчив у 1975-ому. Його джерелом знань стала інституцька бібліотека, де він у читацькому залі проводив найбільше свого часу. З книжкою в руках у міському парку поруч пам'ятника Тарасові Шевченку, на берегах річки Бистриці не раз зустрічали його викладачі Інституту славного новеліста Василя Стефаника.

З 1975 по 1980 роки Іван Петрович вчителював у Яблунівській середній санаторній школі, де відкрив кімнату-музей Івана Франка. Великий каменяр 1883 році побував у колишньому маєтку князів Чарторийських, на території якого знаходився цей заклад.

Перші оповідання та бувальщина на шпальтах районної газети були про жителів Яблунова, Сухостава і Рудок, написані журналістом І.Бандуркою. Вчительська професія філолога повела Івана Петровича літературними стежками, заманила чарівністю українського слова. Як знавець тонкостей людських душ, Іван ділився своїм талантом літератора. Починав із кореспондента районної газети «Вісник Надзбруччя» 1991-1992рр., згодом – репортером Тернопільської телестудії ТV-4.

Вже більше десять літ від часу виходу у світ першої книги І. Бандурки, історичної драми про гетьмана України Северина Наливайка «Через терня до волі» («Кафи гетьмана Наливайка»). За десятиріччя яблунівчанин видав такі книжки: «Через терня до волі» (2000), «Праця на вівтар нації» (2001), «Чотири вежі Богдана Мельничука» (2002), «Барвінковий слово цвіт Євгена Зозуляка», (2005), «Син Подільської землі» (2006), «Словосповідь, або Вільні вірші Володимира Барни» (2009), «Орест Савка і його театр» (2009). Співавтор видання «Земля Тернопільська» (2003).

Він – засновник перекидної книги-алігат. Іван Бандура – редактор і упорядник книг доктора історії та філософії Михайла Палія (1913-2010), котрий трудився у США у кількох університетах. Саме книгою виданням вийшло «Полон гіркіший полину» плюс «Праця на вівтарях нації, або Доля Михайла Палія» (2003). Ці книги під однією обкладинкою, але скомпоновані нарізно, з двома окремо оформленими «фасадами».

Зусиллями яблунівчанина побачили світ і праці уродженця Галичини «Аннали української історії» (2006), «Бібліографія джерел до історії українців США та Південної Америки» (2009). Праці доктора історії та філософії М. Палія допоможуть українським історикам правдиво трактувати ряд «білих плям» нашої історії.

ІванБандурказалишивглибокийслід у науково-популярнійлітературі. Вінзаснувавсерію книг «Митці Тернополя» (2002), написав і опублікувавсотнірізножанрових статей у газетах, журналах,збірниках, альманахах книг і енциклопедичнихвиданнях.

Іван Петрович узявтакуархітектоніку (композицію) своїх книг: автобіографіямитця та їїджерела, йогожанровапалітра, аналіз книг і кращихтворівмитця, критика про йоготворчість, герой твору про людей і мистецтво, люди про митця, основнідатийогожиття і творчостібібліографіятворівмитця.

Книжки серії «Митці Тернополя» сконцентровують у собіцілегронолітературних, театральних, бібліографічних, фотодокументальних граней. Це – джерело для подальшогодослідженнякультури і мистецтва.

Цясерія колоритно віддзеркалюєлітературнугеографіюТернопільщини. Тут подано імена не лише тих митців, якінародилися на Тернопіллі, але йпов'язали з ним себе творчоюкрайкоюнадзбручанського краю.

Письменниккаже: «Книжки про людей потрібнописати за життя , а не післяїх погребу, бо, пішовшизасвіти, вони забирають з собою набутий за життя скарб».


Кушнір Іван Михайлович

Ще однією знаменитістю є Кушнір Іван Михайлович - лікар дитячих і людських душ, що лікує не лише медикаментозно, а добрим, лагідним словом. Він є автором збірки «Подільський жайвір», виховувався на слові Кобзаря.

/Files/images/кушнір.jpg

Іван Михайлович 25 серпня 1957 р. в сел іКрогулець у селянській сім'ї. У 1979 році вступив до Чернівецького медичного інституту, який закінчив в 1985 році.

З 1986 року і до працює лікарем в Яблунівській медичній амбулаторії.

Іван Михайлович у своїй творчості піднімає питання історії України та процес державотворення у таких віршах, як « Що твориться»,« Там під Крутами», « Я прошу вас всіх», « Вам, стрільці Січовії».

У його літературній скарбниці налічується три збірки віршів багато з яких покладені на музику, одна з останніх має назву «Там, де Нічлави рідні береги…»

За ініціативи Івана Кушніра у Яблунові започатковано перший міжнародний пісенно-поетичний фестиваль «Яблуневий Спас».

Перший міжнародний пісенно-поетичний фестиваль у Яблунові засвідчив, що «ми ─ українці ─ всюди українці» (на рідній землі та в діаспорі), що Україна має героїчних захисників і талановитий народ.

…Яблуневий дух став єднанням мистецької України, талантів українців діаспори, чисельність яких на наступному фестивалі значно зросте.

Учасники «Яблуневого спасу» повезли додому приємні враження та іменні подяки, і вдячні організаторам за вкладену працю і щире мистецьке дійство.

Кiлькiсть переглядiв: 1346